Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора, орденом Знак Пошани, повний кавалер знака Шахтарська слава, Почесний шахтар.
Свій трудовий шлях Микола Юхимович почав в 1964 році на шахті ім. РСЧА («Алмазна») машиністом електровоза. І з того часу не зраджував цьому підприємству ніколи. Після служби в армії став працювати ГРОЗом. 32 роки гірницької праці за плечима у цього вдумливого і серйозного чоловіка, з них останні 10 – на посаді бригадира ГРОЗ.
Про робочі будні ветеран каже стримано, але неодмінно згадує, що поруч з ним працювали, за його словами, «толкові мужики». Під землею ніколи було довго обговорювати виробничі завдання, всі члени бригади розуміли один одного не те що з півслова, а просто по виразу обличчя. Бригада Вентоняки постійно видавала на-гора понад тисячу тонн вугілля на добу, незмінно перебуваючи в авангарді видобувників.
І хоча робочі будні вже давно позаду, Микола Юхимович і не думає сидіти, склавши руки. На його сильних і надійних чоловічих плечах лежить турбота і про свою родину, і про долі ветеранів, які живуть поруч.
М.Ю. Вентоняка з однодумцями знає, кому з ветеранів потрібно дров нарубати, а кому вимощення в будинку підправити. Під пильною увагою також стан прилеглих пам’ятників радянським воїнам і кладовищ. Микола Юхимович в селищі – і швидка допомога, і соціальна служба, і послуги таксі та доставки, і ремонтна організація, і багато іншого. Але при цьому обов’язково підкреслює, що всі громадські запити виконуються спільно, разом з іншими активістами ветеранської організації.
А втомившись від турбот, дідусь знаходить відраду й утіху в спілкуванні з молодшими членами сім’ї, онуками і правнуками.
