Коли у квартирі Світлани вибуховою хвилею вибило всі вікна і зірвало балкон, жінка запанікувала. Чоловік заклав вікна, спасибі, у виконкомі видали всі матеріали, але спати спокійно відтоді Світлана не змогла.
Дедалі частіше думала про евакуацію. Знімати квартиру десь у Західній Україні дорого, вони з чоловіком не потягнуть. А жити в гуртожитку, коли тобі під 60, теж не хотілося.
Її знайомі нещодавно виїхали в Добропілля, де набагато спокійніше, ніж у Костянтинівці. Вони-то і покликали Світлану з чоловіком туди. Поїхали спочатку до знайомих, які й допомогли їм зняти квартиру в дев’ятиповерхівці за 3 000 грн на місяць
Близько 1 500 грн вийшла за березень комуналка, там немає газу, а опалювати невелику квартиру обігрівачем дешевше, ніж платити за централізоване опалення. У квітні буде ще менше, адже обігрівач уже не часто буде потрібен.
Квартира розташована на 9-му поверсі, але в будинку справно працює ліфт, який відключають тільки на час комендантської години.
Одразу після приїзду Світлана з чоловіком оформили допомогу для переселенців. Добропілля – містечко невелике, черг в УСЗН немає. Пенсія чоловіка 4 000 грн, а Світлані на заслужений відпочинок через три роки.
Вона ходила в центр зайнятості, і влаштовуватиметься на роботу з благоустрою міста, там щомісяця платять мінімалку. Багато років вона пропрацювала на промисловому підприємстві, але після скорочення залишилася не при справах. У цій ситуації жінка рада будь-якій роботі.
Син її знайомої влаштувався на шахту в передмісті Добропілля. Там і зарплата хороша, і шахтарів автобусом возять на роботу. Її чоловікові 63 роки, навряд чи йому вдасться знайти роботу, але він отримує пенсію, а скоро ще й допомогу ВПО отримає.
Ціни в Добропіллі такі самі, як і в Костянтинівці, та й гуманітарку за графіком дають. Ставлення людей до переселенців доброзичливе, тож поки Світлана й Олексій нікуди їхати не збираються.
