Олександр Єрмаков народився 18 червня 1972 року в селі Добропілля Добропільського району Донецької області.
Разом з молодшою сестрою Вітою зростав у звичайній родині. Його батько — водій у місцевому колгоспі, мати — вчителька української мови в школі.
У 1979—1989 рр. Сашко навчався у Мирнодолинській середній школі. Був допитливим і здібним. Мав схильності до малювання та виявляв великий інтерес до техніки. У старших класах на літніх канікулах працював помічником комбайнера під час збору врожаю.
З 1989 по 1994 року навчався в Харківському національному технічному університеті сільського господарства ім. П.Василенка за спеціальністю «механік». Під час навчання на військовій катедрі отримав звання молодшого лейтенанта танкових військ.
Після закінчення університету декілька років мешкав у місті Білозерське, працював механіком на шахті «Новодонецька», а також у рідному селі.
Будучи людиною здібною і заповзятливою, Олександр зміг реалізуватися і як приватний підприємець. У 2000 році в селі Спасько-Михайлівка створює приватне підприємство, яке з часом поширює свою діяльність на села Самійлівка, Іверське та селище Новодонецьке. Тоді ж оселяється в с. Іверське.
Бойовий шлях Сашка розпочався навесні 2014 р., коли він у складі місцевої самооборони брав участь у захисті міст Добропілля та Білозерське від сепаратистської чуми. В ті буремні дні Олександр захищав Добропільське управління внутрішніх справ, чергував у будинку міської ради, зірвав спробу підняття ворожого прапора в місті Білозерське. Тоді Добропільський і Олександрівський райони захистили свою землю від російських найманців.
Восени 2014 року Олександр Єрмаков і його син долучаються до Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», у складі якої беруть участь у бойових діях в селах Первомайське і Піски Ясинуватського р-ну Донецької області. Тут Олександр отримав псевдонім «Генерал». Він брав участь в організації вишколів для молодих вояків та командував бойовими постами. Очолював блокпост «Камікадзе».
У лютому 2015 року, як фаховий танкіст, 42-річний Олександр вирішив перейти до Збройних Сил, де бракувало кваліфікованих бійців. І там проявив себе найкращим чином. Сформував танковий взвод у складі 30-ї механізованої бригади. У званні лейтенанта, Єрмаков займав посаду «командир загону». Після бойового злагодження був відряджений для виконання завдань в м. Бахмут. Саме там дістав смертельні травми.
12 травня 2015 року Олександр разом з іншими бійцями бригади перебував на бойовій позиції у бліндажі на дебальцевському напрямку. У бліндаж «прилетіла» ворожа міна, яка завдала йому тяжких ран. «Генерала» та інших поранених бійців було терміново евакуйовано до Бахмута, а тоді гелікоптером — до Харкова. Олександр Єрмаков фактично прикрив собою п’ятьох солдатів, прийнявши основну силу вибуху на себе. Лікарі Харківського інституту невідкладної хірургії боролися за життя Олександра, але поранення виявилися несумісними з життям. У ніч із 19 на 20 травня Олександр помер.
Був похований 21 травня у селі Іверське, Олександрівського району, Донецької області. Зараз над могилою Олександра височіє гранітний обеліск, як знак пошани та вічної пам’яті і скорботи про мужнього воїна, зразкового сім’янина, вірного друга, патріота та відповідального громадянина.
